Поради психолога

Графік роботи  психолога Лопащук Л.М.

Понеділок 09-45: 15:45
Вівторок 09-15: 15:15
Середа 13-25: 15:25
Четвер
П’ятниця 08-45:14:45

Графік роботи соціального педагога Демедюк Р.М.

Понеділок 11-00: 17-00
Вівторок 10-00: 14-00

Поради (1 клас)

Пам’ятка батькам першокласника

  1. Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
  2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
  3. Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
  4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
  5. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
  6. Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка («Молодець!», «Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
  7. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
  8. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
  9. Навчання — це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

 Загальні поради батькам першокласників

  1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
  2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
  3. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, — провини дитини у цьому немає.
  4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
  5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивись, поводь себе гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!» тощо. У дитини попереду важка праця.
  6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
  7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
  8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
  9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
  10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
  11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: «Якщо ти будеш добре вчитись, то …» Часом умови ставляться важкі — й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
  12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
  13. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  • Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники стомлення, перевантаження.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін «прикласти» до своєї дитини.

Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи.

  • Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
  • Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
  • Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
  • Не бійтесь «залюбити» свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
  • В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
  • Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.
  • Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам’ятайте:

  • Покарання – це моральний замах на здоров’я: фізичне і психічне.
  • Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
  • Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  • Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  • Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  • Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
  • Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Як уникнути помилок, працюючи з учнями початкової школи над виконанням домашніх завдань? (Пам’ятка для батьків)

  1. Виховувати звичку виконувати домашнi завдання систематично.
  2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5 — 2 години пiсля шкiльних занять. Оптимальний час — з 15.00 до 17.00.
  3. Привчати дитину сiдати до роботи без нагадувань.
  4. Навчити дитину користуватися годинником. Показати, як за годинником робити перерви (10 — 15 хв) для активного вiдпочинку i знову сiдати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно вiд того, можете ви їй придiлити увагу чи нi.
  5. Навчити дитину спочатку складати орiєнтовний план майбутнiх дiй, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потiм самостiйно братися до роботи.
  6. Навчити видiляти головне й другорядне, умiти зосередитись на головному.
  7. Не забувати нагадувати учневi повторити правила, якi вивчали на уроках.
  8. Виховувати у дитини самоконтроль, самоаналiз та самооцiнювання. Найпростiший спосiб — порiвняння сьогоднiшнього рiвня виконання з учорашнiм. Акцентувати увагу навiть на незначних перемогах, щоб дитина помiчала їх і намагалася досягати бiльших результатiв.
  9. Не порiвнювати результати навчання своєї дитини з результатами iнших дiтей, а тiльки з її власними!
  10. Не забувати вiдзначити стараннiсть дитини. Не створювати “хронiчний дефiцит похвал” через те, що дитина одержує нижчий бал замiсть очiкуваного високого.
  11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашнi завдання. Перевіряти, чи правильно вона зрозумiла пройдений матерiал. У І семестрi краще це робити щовечора, а у ІІ — контроль можна зменшити до 2 — 3 разiв на тиждень.
  12. Перевiряти — не значить “робити замiсть”: нiколи не пiдказуйте дитинi готових рiшень.

Примiтка. Пам’ятайте, що телевiзор, інтернет, гаджети — ворог № 1 успiшного навчання. Не потрiбно давати користуватися їми ранiше, нiж будуть виконанi усi завдання. Якщо дитина перебуває «в їх компанії» пiд час денного вiдпочинку, то їй буде важко зосередитися. Бажано контролювати використання.

Стилі батьківського впливу

 ВЛАДНИЙ СТИЛЬ

Високий контроль, низька підтримка. Батьки недосяжні, викликають страх, вимагають беззаперечної покори. Однобічне спілкування: батьки-діти. Негнучкі, часто безпідставні стандарти. Жорсткі, часто безпідставні наслідки. Уникання виявлення любові, негнучкі покарання. Зламані воля й характер, переважаючий і черствий.

ВПЛИВ НА ДИТИНУ: Низька самоповага і самоконтроль, прояви бунтівливості, депресія, погані відносини, посередня успішність в школі.

ОСНОВНА УВАГА: Підвищити рівень підтримки і турботи, слухати дитину.

 ПОБЛАЖЛИВИЙ СТИЛЬ

Низький контроль, високий рівень підтримки, дитина керує. Двостороннє спілкування. Мало уявлення про наслідки. Постійне виявлення  любові, слабка дисципліна. Неприборкана воля і егоцентричний характер, дозволяючий і теплий.

ВПЛИВ НА ДИТИНУ: Низький самоконтроль, низька самоповага, нешанобливе ставлення, незахищеність,  нездатність пристосовуватися до меж, низька відповідальність, низька успішність у школі

ОСНОВНА УВАГА: Підвищити рівень контролю.

УСУНУТИЙ СТИЛЬ

Низький контроль, низький рівень підтримки. Батьки недосяжні. Мінімум спілкування. Лише декілька нечітко висловлених стандартів. Непередбачувані наслідки. Мінлива любов і дисципліна. Деформована воля і характер, віддалений і відсутній

ВПЛИВ НА ДИТИНУ: Низька самоповага та мотивація, труднощі у формуванні стосунків, бунтівливість, незахищеність, погана успішність у школі.

ОСНОВНА УВАГА: Більше часу приділяти дитині (підвищити як підтримку, так і контроль).

СПРЯМОВУЮЧИЙ СТИЛЬ

Високий рівень контролю і підтримки. Батьки досяжні, доброзичливе керування дитиною. Двостороннє ефективне спілкування. Чіткі стандарти, що ґрунтуються на правильних цінностях. Логічний аналіз проявів поганої поведінки. Постійна любов і дисципліна. Добре сформована воля і сильний характер, люблячий і стійкий.

ВПЛИВ НА ДИТИНУ: Висока самоповага, самоконтроль, самостійність, здорові взаємини,  хороша успішність в школі.

ОСНОВНА УВАГА: Підтримувати  баланс та покращувати підтримку і контроль

ВПРАВИ З ОПТИМІЗАЦІЇ ПСИХІЧНОГО СТАНУ

 «Поплавець в океані»

Використовується, коли ви почуваєте якесь напруження або коли вам необхідно контролювати себе, а ви боїтеся, що вийдете з-під контролю, не впораєтесь із ситуацією.

Уявіть, що ви маленький поплавець у великому океані… У вас немає компаса, карти, керма, весел… Ви рухаєтесь туди, куди несуть вас вітер і океанські хвилі… Велика хвиля може на якийсь час накрити вас, але ви знову зринете на поверхню… Спробуйте відчути ці поштовхи і виринання… Відчуйте рух хвилі, тепло сонця, краплі дощу, подушку моря під вами, яка підтримує вас… Придивіться, які ще відчуття виникають у вас, коли ви уявляєте себе маленьким поплавцем у великому океані. Якщо ви відчуваєте страх, то переконайте себе, що ви сильніші за хвилі і вітер, ви можете потонути, ви знову й знову випливаєте з таємничих глибин, куди вас намагається загнати стихія…

«Занедбаний сад»

ЇЇ корисно застосовувати, коли ви перевантажені справами і не знаєте, за що братися в першу чергу, вас гнітить думка про те, що ви нічого не встигаєте зробити, все йде криво і навскіс, валиться з рук.

Уявіть, що ви робите прогулянку по території великого замка. Ви бачите високу кам’яну стіну, повиту плющем, в якій знаходяться дерев’яні двері. Відкрийте їх і увійдіть. Ви опиняєтеся в старому занедбаному саду. Колись це був чудовий сад, але вже давно за ним ніхто не доглядає. Рослини так розрослися, вже настільки заросло травою, що не видно землі, важко розрізняти стежки. Уявіть, що ви, почавши з будь-якої частини саду, просапуєте бур’яни, підрізаєте гілки, викошуєте траву, пересаджуєте дерева, обкопуєте, поливаєте їх. Тобто робите все, щоб повернути саду колишній вигляд… Через якийсь час зупиніться і порівняйте ту частину саду, де ви вже попрацювали, з тією, котрої ви ще не торкалися.

«Небо»

Уявіть, що зараз літній погожий день. Ви лежите на траві. Відчуваєте м’якість і свіжість цієї трави, її запах. Лежачи на спині, ви дивитеся в небо: чисте, безхмарне, блакитне. Споглядайте його якийсь час.

От у полі вашого зору з’явився метелик. Коли він пролітає над вами, відзначте, який він здається невгамовним, як красиво забарвлені його крила. Ви спостерігаєте, як він віддаляється, зникаючи з виду.

Тепер ви помічаєте орла, який літає високо в небі. Ви стежите за його польотом і поступово проникаєте все глибше в блакитну далечінь неба.

Потім ви направляєте погляд ще вище. Тепер ви помічаєте, що високо в небі пропливає біла хмарина. Спостерігайте потім, як вона повільно розчиняється.

Нарешті перед вами тільки безмежне небо.

Відчуйте себе небом – нематеріальним, безтілесним, всеосяжним. Відчуйте, що у вас немає меж, що ви присутні всюди. Ви можете досягти всього, крізь усе проникнути, ніщо не в змозі вас зупинити. Усвідомте в собі відчуття легкості духу, польоту, відсутності будь-якого тиску.

«Дзвін»

Уявіть, що ви лежите на траві на лузі, оточеному горами. Відчуйте м’якість трави, на якій лежите, вдихніть аромат оточуючих вас квітів. Подивіться вгору, на небо. Неподалік знаходиться невелика сільська церква. Ви чуєте, як вдарили її дзвони. Їх звук чистий і приємний.  Це ваш звук, що будить у вас несподівану, невідому, відкриту колись радість.

Ви знову чуєте удар дзвона. Цього разу звук сильніший. Відчуйте внутрішній відгук на цей звук, усвідомте, що він будить ваші приховані можливості, рух струн серця, емоційну відповідь.

Тепер прислухайтеся до поступового завмирання звуку і вловіть момент, коли він затихне і настане повна тиша.

І знову ви чуєте удар дзвона. Звук наближається до вас, і ви відчуваєте, як вібрує він у вас у середині, у кожній вашій клітині, кожному вашому нерві.

У якийсь момент, можливо, на частку секунди, відчуйте себе цим звуком – чистим, вібруючим, який не знає меж.

«Маяк»

Уявіть маленький, скелястий острів удалині від континенту. На вершині острова – високий, міцно поставлений маяк. Уявіть себе цим маяком. Він стоїть так міцно, що навіть сильні вітри, що постійно дмуть на острові, не можуть похитнути вас. Удень і вночі, у гарну й погану погоду, ви посилаєте потужний пучок світла, який є орієнтиром для суден. У вас багато енергії, ви в сані підтримувати сталість вашого світлового променя. Цей промінь сковзає по океані, попереджаючи мореплавців про мілину. Ви – символ безпеки для людей на морі й на березі. Відчуйте внутрішнє джерело світла в собі – світло, яке ніколи не може згаснути.

«Як було б, якби»

Якщо ви почуваєте себе пригніченим, уявіть, як би себе почували, як би виглядало все навколо, якби ви були життєрадісні.

Якщо ви почуваєте себе знесиленим, уявіть, яким би ви були, якби були повні сил.

Якщо ви почуваєте себе втомленим, знайдіть у собі ту частину, яка ніколи не втомлюється. Уявіть себе активним і енергійним.


РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

  1. Якщо ви бажаєте здоров’я своїм дітям, необхідно побудувати весь побут у сім’ї за принципами здорового способу життя:
  • живіть у певному режимі праці, відпочинку, харчування, а саме: вчасно лягайте спати, харчуйтеся;
  • починайте день з посмішкою та фіззарядки;
  • облиште курити, вживати алкоголь при дитині;
  • залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям, бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове накопичення стресової енергії, яка виснажує нервову систему, порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції;
  • не ставайте рабами телевізора, особливо у вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову енергію, підвищити імунітет. Пам’ятайте, що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших;
  • дуже добре, якщо ви захоплюєтесь спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину;
  • пам’ятайте, що всі ваші звички – це не більш ніж стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, подарують комплекс нових відчуттів.
  1. Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою (а лише це дає змогу реалізувати себе вжитті і претендувати на успіх), то:
  • ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці. Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім’ї;
  • ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість і ініціативу;
  • ніколи не виносьте «сміття з хати»;
  • не поділяйте працю в сім’ї на «жіночу» і «чоловічу». У цьому запорука виховання почуття обов’язку стосовно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.
  1. Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім’ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:
  • будьте витримані та спокійні у родинному колі, зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;
  • приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час, співпереживайте разом з ними, створюйте атмосферу єдності інтересів у сім’ї;
  • з підкресленою повагою ставтесь до дружини (чоловіка) постійно підносячи в очах своїх дітей культ жінки, матері (батька – глави сім’ї, добувача). Уникайте суперечок, конфліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;
  • обов’язково проводьте сімейні свята – це психологічне обґрунтування сім’ї як джерела єдності і радості!
  1. Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими особистостями, то:
  • не шкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїх дітьми. Людьми багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеження матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз;
  • знаходьте час читати самі і залучайте до книжкової премудрості дітей. Діліться враженнями з дітьми;
  • цікавтесь успіхами дитини в образотворчому мистецтві, хореографії, співах;
  • було б погано, якби у дитини з’явилося хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків, тоді ваш син або донька – назавжди ваш друг і спільник, а ви для них – високий авторитет.
  1. Якщо ви не бажаєте бачити своїх дітей безпринципними, то: в жодному разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих, клієнтів, учителів. У дитини виникає підсвідоме, а тому неймовірно стійке переконання, що світ складається з обдурювачів і кретинів. Нігілізм і дворушництво увійдуть у плоть і кров ваших дітей, і цього вони ніколи не зможуть приховати та будуть позбавлені любові і підтримки оточення, бо набудуть слави жовчних і неприємних людей, а у підсумку – людей нещасних. Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях – страшніше, бо ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини.

Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма своїми недоліками намагається навчити хорошого. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя, дитина робитиме протилежні висновки навіть з того, що є правильним з усіх точок зору.

  1. Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина зростала милосердною, приділяйте максимум уваги власним батькам, особливо коли вони хворіють або заслабли: не залишайте їх без турботи і допомоги, прикрашайте їхню самітність своєю присутністю, ласкою. Робіть це разом з дітьми.

Таким чином, вся система виховання в сімї повинна будуватись лише за двома принципами:

  • ваш власний стиль і поведінка мають відповідати вашому ідеалу у вихованні;
  • відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечити такі умови, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість з вашої дитини.

СЛІДКУЙТЕ ЗА СВОЇМИ ДУМКАМИ!

Наше здоров’я та успіхи у справах завжди співвідносяться зі стереотипами нашого мислення. Сум, хвороби і роздратування – ознаки того, що в механізмі наших думок щось розладилось. Ми формуємо подобу свого роздратування або хвороби, дозволяючи думкам про них залишатися у нашій свідомості до того часу, поки сила уяви не пройметься ними і не перетворить їх на реальне життя.

Кращий час боротьби з будь-якою негативною думкою – той момент, коли вона тільки зявилася у нашій свідомості. У цей момент ворог найслабший. А ще краще взагалі не допускати проникнення її у свідомість, ніж потім боротися з нею. Пильний сторож думок, не приспаний вартовий сили уяви, повинен пропускати в дім нашої уяви думки тільки конструктивного характеру.

Важко свідомо контролювати свої думки. Кожна думка має відношення до того, що виявляється у нашому житті та справах, коли ми думаємо, то беремо на себе велику відповідальність. Ми постійно повинні памятати про те, що наші думки і слова здатні вплинути на світ, у якому ми живемо, позитивно чи негативно.

      Ви постійно повторюєте: «Я не можу, я хворий, я дуже бідний, я дуже стомився!» Це означає, що ви заперечуєте свою силу, здоров’я та успіх, які по праву належать вам. Заздрісні, злостиві, ревниві, лицемірні, похмурі думки заставляють ваше тіло реагувати на них хворобами.

Використовуйте можливості уяви мудро і говоріть собі: «У мене все добре, у мене досить сил, я володію безмежною енергією, я перебуваю у злагоді зі всіма людьми і з собою!». Ви відкриєте собі дорогу до здоров’я, щастя та процвітання.

Якщо ви відкрита та добра людина, якщо ви спілкуєтесь з усіма людьми чесно та милосердно, то скоро виявите, що знаходитесь у царстві добра, і життя у вас суттєво зміниться.

Якщо ви досвідчені, розумні, виявляєте більш здорового глузду, то, користуючись вашими теперішніми знаннями, ви можете «будувати» себе більш конструктивно.

Ви почнете почувати себе відповідальним за те, що знаходиться у вашій свідомості. Вас будуть турбувати думки і погляди, які стають акторами, що репетирують драму вашого життя.

Підберіть на «студію» вашої свідомості таких акторів, які зможуть зіграти добре ролі: любові, доброти, вірності, сміливості, мудрості. Дайте їм місце у вашій студії — що оволодіє вашою увагою, оволодіє і вами. Вас створюють ваші думки. Постійно слідкуйте за своїми думками і тренуйте їх так, щоб думати тільки про добре.

      Відмовтесь від думок про поразки і будь-яких негативних думок. Поливайте свою свідомість думками про любов, здоров’я, радість, успіхи, і ви отримаєте плоди від квітів самодисципліни і перетворите на квітучий сад пустелю вашого минулого існування, яким би воно не було.


ЯК ДОДАТИ СОБІ ВПЕВНЕНОСТІ?

  • Вранці докладіть максимум зусиль, щоб вийти із дому в найкращому настрої. В обід можете глянути на своє відображення в дзеркалі, щоб перевірити, чи все в порядку, і востаннє – перед сном, коли вмиваєтеся. Це допоможе вам не думати весь день про те, як ви виглядаєте.
  • Не зациклюйтеся на своїх фізичних вадах. Вони є в усіх. Адже більшість оточуючих або не помічають ваших недоліків, або не здогадуються про їхнє існування. Чим менше ви думаєте про них, тим краще ви себе почуваєте.
  • Пам’ятайте, що люди не помічають речі, очевидні для вас. Ви почуваєте, що жахливо червонієте, коли приходиться говорити в оточенні людей. Для них же ваше обличчя лише приємно порожевіло. Доти, поки ви самі не привернете увагу інших до того, що вас бентежить, ніхто вас цим бентежити не буде.
  • Не будьте занадто критичні до інших. Якщо ви постійно відзначаєте недоліки інших людей, і такий критицизм став вашою звичкою, від неї треба рятуватися негайно. Інакше ви будете увесь час думати, що і ваші зовнішність і одяг – відмінна мішень для критики. Впевненості це не додає.
  • Пам’ятайте, що люди більше всього люблять слухачів. Вам зовсім не обов’язково «видавати» каскад дотепних реплік, щоб викликати до себе прихильність. Слухайте уважно інших, вони будуть обожнювати вас.
  • Будьте щирим. Ви не розумієте, про що мова йде? Ви не знаєте, що означають назви окремих страв у меню? Так і скажіть про це. На вас справляють враження життєрадісність, успіх, чарівність інших? Зізнайтеся в цьому. Намагаючись бути холодним і незворушним, ви тільки відштовхуєте людей.
  • Знайдіть когось в оточенні, з ким ви можете розділити свої хвилювання. І тоді ви не будете самотнім на вечірці, боязкою, самотньою душею серед колег, окремо сидячим батьком на шкільних зборах.
  • Не намагайтеся усунути боязкість за допомогою алкоголю. На дні пляшки нічого немає. Якщо напідпитку ви розкуті й чарівно веселі, то без алкоголю ви можете бути ще приємнішим для оточуючих.
  • Пам’ятайте, що сором’язливість може зробити деяких людей агресивними. Якщо хтось з вами розмовляє різко, не думайте, що винні ви. Можливо, для такої людини це єдиний, хоча і не кращий, спосіб побороти зніяковілість. І остерігайтеся самі користуватися подібним методом самоствердження.
  • Знайте, що найгірше, що з вами може відбутися, це те, що ви виставите себе в «невигідному світлі». Якщо таке відбудеться, то й тут оточуючі відноситимуться до вас із симпатією: ви ж дали їм можливість відчути перевагу.

«100 порад» від В. О. Сухомлинського

  • Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненим, найдорожчим, що є в житті людини. Місія школи — боротися за людину.
  • Об’єкт нашої праці найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується,—розум, почуття, воля, переконання, самосвідомість.
  • Виховувати людину—це передусім знати її душу, бачити і відчувати її індивідуальний світ. Справжнє ви­ховання — це самовиховання.
  • Немає якихось єдиних для всіх школярів передумов успіхів у навчанні — річ відносна: для одного високий рівень, для іншого й середній рівень — велике досягнення.
  • Успіх у навчанні — це стежка, що веде до того куточку дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним. Бережіть цей вогник і цю стежку.
  • Уміння володіти собою, тримати себе в руках — одна із найнеобхідніших умов, від яких залежить успіх педагога та його здоров’я.
  • Слово — могутній борець за людську душу. Створюйте інтелектуальний фон для запам’ятовування, заучування, збереження і пам’яті програмного матеріалу. Дитина стає байдужою до слова, яке не живе в її душі як засіб творчості, якщо вона тільки заучує чужі думки і не творить своїх та не виражає їх словами. Бійтесь байдужості, згаслого погляду людини.
  • Спонукайте учнів до читання — найважливішого засобу для успішного навчання. Ніяке захоплення не принесе користі, якщо воно не зачіпає думки, душі, серця.
  • Доброзичливість, розумна доброта — ось що має бути атмосферою життя дитячого колективу, головним тонусом взаємин педагога і дітей. Якщо ви навчили свого вихованця відчувати людину серцем, ваша доброзичливість здатна творити.
  • Немає в дитині нічого, що вимагає від педагога жорстокості. Не давайте прорости в своїх душах насінню зневіри в людину, підозрілості.

Інформація для батьків

Шановні батьки!

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник — учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою — початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній — все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?
1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.
2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, слов
ників.
3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це — природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :
1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.
2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.
3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.
Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.
4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми — купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися — купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.
6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.
2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
3) Нерозвинута воля — небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

КОРИСНІ ПОРАДИ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.
2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.
3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм
та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.
4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Активна батьківська допомога школі — обов’язкова умова підвищення ефективності навчальної і виховної роботи педагогічного колективу, важлива ланка у здійсненні належної освіти підростаючого покоління.

Шановні батьки!
Постарайтеся забезпечити дитині
спокійну, доброзичливу обстановку,
чіткий режим, зробіть так,
щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

Система роботи соціально-психологічної служби спеціалізованої школи № 197 ім. Дмитра Луценка

Мета соціально-психологічної служби:

· вивчення особливостей життєдіяльності та індивідуального розвитку особистості або групи;

· поліпшення психологічного клімату в педагогічному колективі;

· поліпшення психологічного клімату в учнівському колективах;

· профілактика негативних явищ та пропаганда здорового способу життя серед учнів, медпрацівників та батьків;

Завдання соціально-психологічної служби:

1. Підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу: учнів, педагогічних працівників, батьків, керівників навчальних закладів та членів адміністрацій навчальних закладів.

2. Соціально-психологічна діагностика, моніторинг особистісного розвитку і соціальної ситуації розвитку дітей, учнів.

3. Формування здорового способу життя, відповідального ставлення за власний вибір, профілактика негативних явищ в учнівському середовищі шляхом впровадження інформаційно-освітньої протиалкогольної програми «Сімейна розмова» серед учнів 7,8 класів та їх батьків.

4. Проектування і соціально-психологічна корекція розвитку учнів у навчально-виховному процесі; здійснення соціально-педагогічної реабілітації учнів, які зазнали форм насильства, були втягнуті у протиправні дії, знаходяться у скрутному життєвому становищі.

5. Забезпечення соціально-психологічного супроводу дітей із особливими освітніми потребами.

6. Забезпечення та психологічний супровід підготовки учнів до профільного та професійного самовизначення шляхом проведення гурткової роботи та факультативних курсів профорієнтаційного спрямування.


Діяльність психологічної служби

Психологічна служба гімназії діє з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасне виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекції міжособистісних стосунків усіх учасників навчально-виховного процесу, профілактики відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці.

Пріоритетні напрямки та форми роботи:

З учнями:

— психологічний супровід адаптаційного періоду учнів 1-х, 5-х класів;

— психологічний супровід розвитку підлітків;

— психологічний супровід дослідно-експериментальної роботи (1 етап) за темою «Реалізація інноваційної моделі розвитку культурно-мовних та морально-громадянських цінностей учнів»;

— робота з дітьми «групи ризику»;

— допомога старшокласникам у професійному самовизначенні ;

— профілактика правопорушень серед неповнолітніх;

— орієнтація на здоровий спосіб життя;

— попередження всіх проявів насильства над дітьми;

— індивідуальна робота з корекції емоційно-вольової та пізнавальної сфер.

З педагогами:

— просвітницька діяльність, поглиблення компетентностей із психологічно-індивідуального розвитку особистості на семінарах, практикумах, педрадах;

— організація ефективної взаємодії з усіма учасниками навчально-виховного процесу;

— підтримка психологічного здоров’я.

З батьками:

— просвітницька діяльність;

— анкетування, тестування та опитування батьків, з метою оптимізації навчально-виховного процесу;

— консультування з питань психолого-фізіологічних особливостей розвитку дитини.